{:ru}Люди, которых не способны сломать другие люди{:}{:ua}Люди, яких не здатні зламати інші люди{:}

{:ru}https://youtu.be/isa4la7vD3I

Во многих официальных речах и документах сказано о том, что уголь — основа энергетической безопасности Украины. Это неправда. Основа энергетической безопасности нашей страны не уголь, а люди, которые его добывают, — шахтеры. Однако об этом почему-то никто не вспоминает, якобы уголь именно выскакивает из-под земли, а не добывается тяжелым трудом горняков. Все тщательно делают вид, будто их нет. Когда в центре внимания находятся тонны добычи и проценты ВВП, а не человек — это по-настоящему грустно.

Элитарность этой профессии раньше обеспечивалась двумя факторами — высоким заработком и престижностью, ореолом мужественности и жертвенности. Каждый спуск на сотни метров под землю, во враждебный человеку подземный мир считался подвигом, на который способен не каждый. Не только потому, что работа горняка тяжелая и опасная, а еще и потому, что очень нелегко решиться на такой шаг, как первый спуск. Оставить яркий солнечный свет и рухнуть в вертикальную черную нору, в сплошную темноту и неизвестность.

Высокий заработок был когда-то, а сейчас непомерный труд за небольшие деньги, вечерние посиделки с друзьями за рюмкой и скудной закуской (не то что широкие горняцкие застолья ранее) и черные, словно гробы, элитные внедорожники, поднимают пыль на тихих улочках шахтерских поселков — напоминание о том, что в настоящее время высокие заработки и всеобщее уважение нужно искать не в шахте.

18 ноября 2007 на шахте имени Засядько произошла самая крупная авария на украинских угольных предприятиях со времен обретения независимости. В результате взрыва метано-воздушной смеси погиб 101 горняк. Десятки получили ранения. На момент аварии под землей были 457 шахтеров, на поверхность удалось извлечь 357 человек.

20 ноября в Украине объявили днем ​​траура по погибшим на шахте, а в Донецкой области траур длился три дня. 1 декабря на шахте произошел новый взрыв, десятки шахтеров получили ранения, а на следующий день пятеро спасателей, которые ликвидировали последствия аварии, погибли на месте. Еще 30 спасателей получили ранения. Тогда стали говорить о полном закрытии шахты, но тогдашний мэр Донецка Александр Лукьянченко сказал, что безработными станут около 10 000 человек. Шахту не закрыли.

Шахтеры неоднократно попадали в аварийные ситуации, происходили срывы, им удавалось выживать и через некоторое время они снова возвращались к работе. Люди, которые уже неоднократно смотрели в лицо смерти, не понимают слова «отступаем» и их уже никогда не смогут сломать другие люди.

{:}{:ua}https://youtu.be/isa4la7vD3I

У багатьох офіційних промовах і документах сказано про те, що вугілля — основа енергетичної безпеки України. Отож, це неправда. Основа енергетичної безпеки нашої країни не вугілля, а люди, які його видобувають, — шахтарі. Однак про це чомусь ніхто не згадує, нібито вугілля саме вискакує з-під землі, а не добувається важкою працею гірників. Усі старанно роблять вигляд, ніби їх немає. Коли в центрі уваги перебувають тонни видобутку та відсотки ВВП, а не людина — це по-справжньому сумно.

Елітарність цієї професії забезпечувалася двома чинниками — високим заробітком і надпрестижністю, ореолом мужності та жертовності. Кожен спуск на сотні метрів під землю, у ворожий людині підземний світ вважався подвигом, на який здатен не кожний. Не тільки тому, що робота гір­ника важка і небезпечна, а ще й тому, що дуже нелегко зважитися на такий крок, як перший спуск. Залишити яскраве сонячне світло й рухнути у вертикальну чорну нору, у суцільну темряву та невідомість.

Високий заробіток був колись, а зараз непомірна праця за невеликі гроші, вечірні посиденьки з дру­зями за чаркою та убогою закускою (не те що широкі гірницькі застілля раніше) і чорні, немов труни, елітні позашляховики, що здіймають пилюку на тихих вуличках шахтарських селищ — нагадування про те, що нині високі заробітки і загальну повагу потрібно шукати не в шахті..

18 листопада 2007 року на шахті імені Засядька сталась найбільша аварія на українських вугільних підприємствах від часу здобуття незалежності. Внаслідок вибуху метано-повітряної суміші загинув 101 гірник. Десятки отримали поранення. На момент аварії під землею були 457 шахтарів,  на поверхню вдалось витягнути 357 людей.

20 листопада в Україні оголосили днем жалоби за загиблими на шахті, а в Донецькій область траур тривав три дні. 1 грудня на шахті стався новий вибух, десятки шахтарів зазнали поранень, а наступного дня п’ятеро рятувальників, які ліквідували наслідки аварії, загинули на місці. Ще 30 рятувальників отримали поранення. Тоді почали говорити про повне закриття шахти, але тодішній мер Донецька Олександр Лук’янченко сказав, що безробітними стануть близько 10 тисяч людей. Шахту не закрили.

Шахтарі неодноразово попадали в аварійні ситуації, відбувалися зриви, їм вдавалось виживати і через деякий час вони знову повертались до роботи. Люди, що вже неодноразово дивились в обличчя смерті, не розуміють слова «відступаємо» та їх вже ніколи не зможуть зламати інші люди.

{:}

{:ru}Люди, которых не способны сломать другие люди{:}{:ua}Люди, яких не здатні зламати інші люди{:}: 2 комментария

  • 21.01.2016 в 22:04
    Permalink

    Автор, ты меня поразил в самую душу, под этим углом зрения, я никогда еще не смотрел на эту профессию. Низкий вам поклон шахтеры, в знак уважения и моя вам протянутая рука дружбы.

    Ответ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.